Рефераты / Гражданское право и процесс /

Не нашли нужную работу? Закажи реферат, курсовую, диплом на заказ

цільовими фондами”, який вводить нове поняття “податкова застава”, проте питання застави регулюється відповідним Законом України “Про заставу”. Колізії, які існують між Законом України “Про заставу” і цим Указом, не сприяють стабільності заставних правовідносин, а саме: Указ не передбачає письмової форми договору та його нотаріального посвідчення; відповідно до Указу з дня виникнення податкової заборгованості все майно та майнові права платника податку перебувають у податковій, тоді як Законом передбачено, право застави виникає з моменту укладання договору застави; Указом не передбачена податкова мінімальна чи максимальна сума податкової заборгованості, порядок оцінки заставленого майна і порядок проведення такої оцінки. Пріоритетом нового формування прав людини є захист приватного життя, приватної власності, забезпечення людині особистої, соціальної, економічної безпеки. Актуальною у цьому контексті є компетенція моральної шкоди. Однак, застосуванню цього засобу захисту перешкоджає неузгодженість норм, які регулюють дані правовідносини, що, в свою чергу, створює колізії чинного законодавства. Так, в деяких нормативних актах значно звужені межі застосування моральної шкоди, що неузгоджується з вимогами ЦК України, якими передбачено право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її права неправомірними діями в будь-яких правовідносинах. Існують колізії і в питанні про органи, які мають право вирішувати питання про відшкодування моральної шкоди, адже всупереч нормам ЦК України деякі нормативно-правові акти передбачають і інші органи, не визначені безпосередньо кодексом. Багато спірного є у питанні про визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Відповідно до Конституції здійснення правосуддя покладено на суди (загальні, арбітражні, третейські). Однак, до цього часу в деяких нормативно-правових актах відсутнє чітке розмежування компетенції судів, що на практиці породжує численні конфліктні ситуації. Багато протиріч існує в законодавстві про третейські суди, основною причиною є відсутність законодавчого акту, який би регулював їх діяльність. Врегулювання питання компетенції судів, а також ліквідація відмінностей у судовому провадженні (цивільному і арбітражному) на думку багатьох відомих фахівців є нагальною потребою. З їх доводами важко не погодитися. Напевно, вирішення цих питань, як і прийняття нового Цивільного кодексу України, справа недалекого майбутнього. В цілому, на мій погляд, питання здійснення і захисту цивільних прав громадянами найбільш повно врегульовані в нашому законодавстві і, безумовно, мають велике значення у житті суспільства. Перелік використаної літератури

1. Конституція України, К., 1996. 2. Конституция Российской Федерации (комментарий), М.,1995. 3. Арбітражний процесуальний кодекс України, “Україна”, К., 1994. 4. Гражданский кодекс Российской Федерации (комментарий), “Спартак”, М.,1995. 5. Кодекс законів про працю України і інше законодавство про працю, Українська правнича фундація, К.,1995. 6. Кодекс про шлюб та сімю України, К.,1996. 7. Кодекс України про адміністративні правопорушення, К.,1997. 8. Цивільний кодекс України, К.,1996. 9. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар, Фірма “Консул”, Харків, 1997. 10. Закони України, Збірник, Українська правнича фундація, К., 1996, т.2,4,5,7. 11. Земельное и хозяйственное законодательство Украины. Сборник нормативных актов, “Основа”, Харьков, 1994. 12. Збірник постанов Пленума Верховного
Не нашли нужную работу? Закажи реферат, курсовую, диплом на заказ