Рефераты / Теория государства и права /

Не нашли нужную работу? Закажи реферат, курсовую, диплом на заказ

ГЕНЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПРАВА

Право являє собою надзвичайно складне соціальне явище, оскільки воно відображає економічні, політичні і соціальні відносини, що за своєю сутністю є ще складнішими. Вчені намагалися зрозуміти сутність та природу права на протязі всієї історії розвитку юридичної науки. Досить гостро обговорювалося згадане питання на трьох дискусіях, що мали місце у колишньому Радянському Союзі. Перша з таких дискусій відбулася у двадцяті роки, коли право розглядалося з широких позицій (пізніше в радянській юридичній літературі погляди цього періоду йменувалися “правовим нігілізмом”, тобто уявлення про право зводилися до порядку суспільних відносин); друга дискусія мала місце у 1938 році, де домінував вузько-нормативний підхід до розуміння права (це був класичний марксистський підхід, і саме на цій нараді наукових працівників права А. Вишинський запропонував визначення права, що стало “офіційним”). Проте наприкінці пятидесятих років це визначення було піддане критиці; одночасно почали розвиватися і нові наукові концепції у сфері праворозуміння, прозвучали нові пропозиції щодо оновлення поняття права і зміни його визначення. Таким чином, на третій дискусії щодо визначення сутності права намітився широкий підхід до розуміння останнього. В останні десятиліття склалося декілька основних концепцій щодо визначення і розуміння права, серед яких можна вирізнити нормативний, моральний (етичний), соціологічний (функціональний), генетичний підходи до визначення сутності права. Усі ці підходи обєднані багатоаспектним уявленням про право. Підставою для так званого генетичного підходу до визначення сутності права стала марксистська формула про те, що воля, яка формує право, визначається матеріальними умовами життя конкретного класу. У даному випадку акцент робиться саме на останню частину цієї формули. В історичному розвитку виділились такі типи права, як рабовласницьке, феодальне, буржуазне, соціалістичне, що були зумовлені відповідним типом держави і способом виробництва. Генезис правових норм необхідно шукати в обєктивних умовах життя класового суспільства, в історичних, економічних, соціальних та інших особливостях конкретного суспільного ладу, з огляду на що прибічники генетичного підходу приділяли увагу саме аналізу зазначених особливостей, розкриттю закономірностей походження права та його формування. В згаданому підході виділилося два напрямки. Перший з них полягав у тому, що правові явища наявні вже в обєктивних передумовах виникнення права. На думку Є. Лукашевої, соціальна зумовленість права виражається не лише у тому, що його зміст детермінується досягнутим рівнем суспільного розвитку, але й у тому, що “певні суспільні відносини запрограмовані саме як правові” . Л. Явич веде мову про динамічний звязок права та реалій, що його зумовлюють: “Економічні та інші суспільні відносини, що існують у кожен даний момент, безперервно “вливають” у право животворящий “соціальний сік” через зміст субєктивних прав та юридичних обовязків, завдяки чому юридичні норми, що підносяться над економікою, виявляються органічно і постійно звязаними з існуючими відносинами”. Прибічники другого напрямку вважають, що право не співпадає зі своїм матеріальним джерелом, але є адекватним йому за змістом. Відкидаючи теорію природного права, представники цього напрямку вважають, що правом має бути лише така нормативна система, відповідає певним вимогам, як-от: відображає обєктивні потреби суспільства та міру свободи індивіда,
Не нашли нужную работу? Закажи реферат, курсовую, диплом на заказ